Так, певними вправами можна навчитися добре чути, але що саме ви маєте тренувати? Тож розберемося – що є слух, а що є “музикальний слух”.

Thank you for reading this post, don't forget to subscribe!

Гострота слуху – як це працює

“Добрий слух” чи ні – перевіряє отоларінголог чи сурдолог. Тобто перевіряє чи є в тому вусі зайві сірчисті відкладення чи ні, чи вільне “середнє вухо”, чи “чутно” тому вуху щось, чи нема хвороб, чи товщина бараба́нної пере́тинки (лат. membrana tympani, membrana tympanica, myringa, myrinx) — сполучнотканинна пластинка овальної форми (11×9 мм), товщиною 0,1 мм, що відділяє просвіт зовнішнього слухового проходу від барабанної порожнини. Товщина тієї перетинки означає “гостроту” слуху, тож чим тонша перетинка – тим гостріше слух.

Результати обстеження зображаються в аудіограмі, а саме обстеження проводиться за допомогою спеціалізованого апарату – аудіометра. На пацієнта надягають навушники, а потім подають звук. Якщо пацієнт чує звук, то натискає на спеціальну кнопку.

Звичайно, той хто “активно” використовує навушники, має нагоду постійно травмувати ту перетинку, бо останні 40 тисяч років та перетинка винна була розпізнавати де-що тихші звуки. Любителі гучного саунду випробовують звоє здоров’я, бо будь-де треба берегти слух. Перші це зрозуміли стрілки у тирах, але не тре хвилюватися через гучні звуки.

Барабанна перетинка має можливість відновлюватися (як волосся чи нігті тощо), втрата слуху відбувається через пошкодження внутрішнього вуха або вікову деградацію.

Насправді, перетинка, про яку йдеться – це тонка тканина, яка розділяє зовнішнє та середнє вухо. Вона відповідає за передачу звукових хвиль від вухової раковини до внутрішнього вуха, де вони перетворюються на нервові імпульси та передаються до мозку для подальшої обробки.

І хоча часто користування навушниками може призвести до втрати слуху, це не пов’язано з травмою перетинки. Втрата слуху зазвичай виникає в результаті пошкодження внутрішнього вуха або нервових з’єднань, що забезпечують передачу інформації до мозку.

Також важливо зазначити, що звук не завжди повинен бути тихим, щоб бути безпечним для слуху. Гучність звуку і тривалість його впливають на його потенційну шкідливість. Іншими словами, від гучності залежить те, наскільки швидко можуть відбутися пошкодження.

Тому, якщо ви любите слухати гучну музику, то важливо забезпечити безпеку свого слуху, наприклад, регулярно відпочивати від звуків, використовувати належну звукоізоляцію в навушниках та вибирати оптимальну гучність звуку

Музичний слух

Музика відноситься до цього інакше. Глухий (з боку лікарів) Бетховен взагалі не мав щось чути, але його “5 Симфонія” 1807 року досі є бестселером на радіо і у кіно та еталоном у композиції та благозвучності. Композитор почав глухнути у віці 27 років, хвороба розвивалася протягом двох десятиліть та повністю позбавила його слуху у 48 років.Для того щоб “чути музику” Людвіг затискував зубами тростину, котру вкладали у фортепіано, тож цей приклад ілюструє лише різність між “гострота слуху” та “слух музикальний”.

Найпростіший спосіб “нагострити слух” – тиша. Тре розуміти, що за формування “звукового сигналу” відповідає лише мозок, тож він оберігає вас від халеп. Це захист, сформований вашим побутом, тож робітник прокатного стану має таку саму геометрію вуха як і працівник затишної бібліотеки.

Аналогічно організм реагує на будь-що, для прикладу – вранці покладіть собі у вухо ватний тампон. І вечорі – діставши той тампон з вуха – ви відчуєте ту різницю. Не дякуйте, це в нас тут для читачив все безкоштовно.

Музикальні слухи

То слухи іншого зиску. Тут вже головним є не лише “гострота слуху”, а й вміння розуміти різницю між тими звуками. Ой, а ще є інтервальний слух…. Тож почнемо з початку.

Батькам у музичній школі педагог завуальовано каже щось на кшталт – є така трубочка у вусі “тензор тімпані”, вона або є, або ні, або товста або тонка. Це якщо дуже умовно, але все правильно. І ось якщо в дитини трубочка не виросла і не з’єднала нерви з вухом певним чином – вона чути ноти зможеш, грати навіть, але як ведмедик на велосипеді – начебто їде той велосипед, а навіщо і куди та й взагалі незрозуміло чому.

Скрипка, спів, диригування – це буде такій людині вже недоступно ні за які тренування. Якщо у людини товста труба – він “абсолютист”, людина з абсолютним слухом, такі здебільшого “в скрипалі” йдуть і тому у світі музики всякі смичкові-безладові “намбер ван”.

Для “слухача” чи “відвідувача” концерту зійде що завгодно, бо іноді людина спів від виконання пісні не розрізняє. “Слухач” – це коли дівчинка йде на концерт свого улюбленого виконавця, а “відвідувач” на тому ж концерті – це її хлопець зі своїми” ведмедями на вухах”. Начебто всі аплодують, але їй подобається, а хлопець скоріше аплодує тому, що йому подобається як дівчинці подобається. Спів – то Паваротті та його “Nessun dorma”, а виконання пісні – то виконання пісні.

Перевірка музичного слуху

Прийом до будь-якої музичної школи починається з… перевірки слуху. Педагог спочатку вистукує (або поплескує в долоні) певний ритм, а потім пропонує випробуваному її повторити. Якщо абітурієнт  точно відтворює реальний ритм, можна говорити про наявність ритмічного слуху.

Далі гірше, але простіше. Педагог попросити акомпаніатора зіграти якусь ноту на будь-якому інструменті. Ви повинні її запам’ятати, потім акомпаніатор повинен розкинути кілька нот (включаючи почуту вами). І якщо вам вдасться вгадати вашу ноту, то з вашим слухом все відмінно. І от наче вже всі Страдіварі, але як завжди є кілька “але”.

Рівні володіння слухом

  • Початківець. Ви можете точно простукати ритм у головній партії популярних пісень та треків. І продублювати цей ритм у якомусь секвенсорі. Якщо у вас вже на цьому рівні виникають складності, вам ще раз порадять  замислитись над боксом чи шахами.
  • Поширений. Ви можете на слух у секвенсорі чи на інструменті підібрати нескладну популярну пісню (її головну партію) чи мелодію з треку. І легко підбираєте на слух більшість дитячих пісень, що за ступенем складності те саме. Це не стосується “відео-уроків гри на гітарі”, бо механічно скопіювати щось… ну то як ведмедик, котрий наче їде собі на лісапеті.
  • Впевнений. Ви можете визначити приблизно які ноти використовуються в педах, які грають акордами, у популярних треків та пісень. Можете майже точно почути ноти у басовій партії. Ну а мелодія в них апріорі вже підбирається легко.
  • Продуктивний. Ви легко підбираєте більшість гармонійних партій: акорди, мелодії, вокали, баси, інші нотні партії більшості популярних треків, пісень, музичних творів на слух. Рівень складності акордів у них – максимум чотиринотні, такий рівень можуть мати деякі музиканти, які закінчили музичні навчальні заклади.
  • Професіонал. Ви можете точно визначити та повторити нотами у секвенсорі (або на інструменті) складні акордові поєднання таких стилів як блюз, джаз, фьюжн, саундтреки та аналогічні за складністю гармонії стилі та жанри. А також їхні головні партії. Рівень складності акордів у таких творах часом досягає 5 або 6 нот в акорді (такі акорди називаються ундецімаккорди та терцдецимаккорди, а також їх різновиди). Ви можете чудово чути ці складні акорди, їхню змінність, легко повторюєте це на інструменті або секвенсорі. Ну і звісно всі інші партії теж, але таке не під силу більшісті вихованців консерваторії.
  • Абсолютист. Ви розносите вхлам інших музикантів і повторюєте один в один складні артхаусні твори, де для необізнаних геть-чисто відсутня логіка в гармонії, але є якісь ноти (іноді в мікротоновій системі), і тим самим ви є королем гармонійного слуху та всіх чуток у світі. А інші музиканти тихо плачуть осторонь.

Приблизно такі рівні можна розписати і для звукорежисерського слуху. Коли на початковому рівні, ймовірно, буде – вміння визначити типи інструментів у треку, а для супер-профі – відсоткове співвідношення білого шуму примішаного до квадратно-синусоїдної хвилі в тому масиві звуків, яке грає на 22м такті. Ну чи типу того, якщо розумієте про що взагалі мова.

На прикладі дальтоників

Для простоти фото (вибачте дальтоніки, але навіть вам буде зрозуміло). Так виглядає музична гамма з боку оптики – скільки ступенів кольору здатна розпізнавати система “око-мізок-пам’ять”. Таке саме із вухами – там де хтось бачить фуксию, беж чи арлекін, а хтось сміється, ледь почувши назви кольорів “бабушкиньі яблоки”(#A8E4A0) чи “бедра испуганной нимфьі”(#FAEEDD). А хтось живе щасливо та просто не розуміє – що там ті двоє роздивляються.