Журналіст або як отримати “другу найстарішу” професію

Вимоги

• Особистий інтерес до журналістики;
• Аналітичне мислення та розуміння життєвих реалій;
• Вміння користуватися пошуковими системами та сортувати інформацію;
• Розуміння основ авторського права та журналістської етики
• Грамотна українська (російська) мова, бажано знання мов – англійської, польської, французької, нідерландської;
• Пунктуальність, комунікабельність, відповідальність, здатність до самоорганізації;
• Бажання вчитися і розвиватися як особистість.

Обов’язки

• Підготовка текстів;
• Підбір фотоматеріалів;
• Оформлення пруфів та розміщення публікацій;
• Формування та розміщення SEO, тегів та мета-опису;

 

Умови роботи

• Цивільно-правовий договір;
• 45 грн за статтю;
• 120-150 статей на місяць;
• Дистанційна робота, вільний графік.

Досвід роботи

• Знання функціоналу WordPress
• Вміння працювати з ChatGPT
• Аналізувати тексти за допомогою програм антиплагіату
• Типографування текстів перед розміщенням

 

Як стати журналістом, не маючи досвіду

Багато хто має бажання спробувати себе у журналістиці, але більшість уявляє собі журналістику виключно по фільмам та телесеріалам.

Звісно, великі видання мають розгалужену мережу особистих кореспондентів, але аби поринути у велику журналістику треба багато чому навчитися вже з самого початку. Початок полягає у розумінні відповідальності журналіста за донесену інформацію.

Багато видань пропонують свою точку зору на події чи поведінку особистості в залежності від переконань редакції. Автори статей іноді безжально препарують чиїсь прикраси чи навпаки вихваляють якусь послугу чи місцевість. Об’єктивність – єдина вимога до змісту, точка зору автора – окремо. Комусь з читачів до вподоби саркастичні промови авторів та жорсткі речення на рівні невихованих діточок, а хтось обрав для себе тональності вечірніх кулуарів і врівноважених фраз.

Журналістика – то майже наукова дисципліна, але мати хист з написання цікавих текстів може зовсім наче до того не схильна людина. Одразу маємо попередити – ЗМІ, тобто видання, котрі мають реєстрацію в будь-який державі, мають дотримуватись законодавства держави реєстратора. В залежності від редакційної політики журналіст може писати промови для замовників, тексти для каналів Телеграм, соціальних мереж, телевізійних каналів, спеціалізованих сайтів чи новинарні.

Хто такий копірайтер

Копірайтер – особлива каста журналістів. Мовою журналістики “контент” – то сукупність фактів, викладених у зрозумілому для читача форматі, а от копірайтер то письменник від сьогодення. Написати красиву статтю, отримати за неї Пулітцерівську премію та спочивати на лаврах – недосяжна мрія, котра насправді, як і будь-яка краса, вимагає жертовності та самовідданості. Але є ще й копірайтери

Де-хто вважає, що навіть журналіст  – то якась “ваапще несерьозная професія”,  де нема кар’єрного зросту, а майбутнє залежить від гарного настрою головного редактора.  Що й казати про копірайтера. То можемо заспокоїти – то в минулі часи вам потрібно було багато грошей та часу, щоб видати якусь хоч найдрібнішу газету. Це могли собі дозволити лише по-справжньому заможні люди, а видавник та редакція існували виключно на гроші замовника і не треба вірити у фільми, де біднесенькі журналісти працювали за покликом суспільства. Все змінилося після появи Інтернету.

Разом з Інтернетом до нас прийшли пошукові машини – таки собі провідники інформації і водночас – жорсткі регулятори, рекламодавці та платники податків. Сьогодні ви в змозі власноруч зареєструвати домен, обрати хостера, встановити систему керування контентом, обрати дизайн та налаштувати пошту. Далі треба той сайт “наповнювати” автентичними текстами, щоб пошукові машини знаходили окрему точку зору та пропонували її читачам та глядачам. Якщо лише щось скопіювати – пошукова машина проігнорує таку сторінку і відправить шукача до першоджерела.

Копірайтер – людина, яка базуючись на наданий та знайденій інформації, пише оригінальні тексти, за допомогою риторичних прийомів підштовхує читача до певних висновків чи дій.

Різновид  копірайтера – рерайтер. Рерайтер має оригінально переписувати вже існуючи статті наново або “під себе”, додавати нові факти, змінювати дискурс. Рерайтери, як і копірайтери, здають до редакції майже автентичні тексти  з 80% унікальністю.

Звісно, неможливо написати з таким індексом унікальності статтю, наприклад, про новий закон – в мережі вже буде багато посилань саме на текст закону, але згодом пошукові машини знаходять відмінності і оригінальний авторський текст з’являється перед читачем.

Хто такі копіпастери та звідки беруться новини

Копіпастер – від англ. copy+past (скопіювати+вставити), жартівлива назва журналіста, який для написання своїх “творів”, використовує чужі тексти, компілюючи їх таким чином, щоб це виглядало хоч якось оригінально. Частіше за все таку людину можна зустріти в новинарнях, де 10 редакторів стрічки новин кожну годину видають сукупно не менше 60 новин, тобто кожну хвилину – новина. Тут нема що копірайтіть, новини сухі та цілком виглядають як телеграфні повідомлення. Новинарня, вона і є новинарня.

Інформаційні агенції всього світу пропонують замовникам отримувати “гарячі новини” від своїх кореспондентів на місцях подій. Це зветься  “новинна лінія”, коли за немаленькі гроші якесь видання купує “свіжі новини” у агенції та всі подробиці про події фактично он-лайн.  Всі новинарники передруковують ті новини до себе на сайти з мінімальними коректурами в залежності від напрямку видання чи сайту.

Певна кількість новинних видань є лише, дуже м’яко та відверто кажучи, рефренами більш великих сайтів чи порталів, котрі купили справжній “абонемент на новини” від інформаційних агенць та першими отримують чесно придбаний доступ до нової інформації про події у світі.

Хто такий редактор

Редактор –  то людина стилю, він одноосібно вирішує хто, що та як про що буде писати. Якщо ви готові спокійно пережити, як від вашого “геніального тексту” залишиться ледь 10% – то вам вже можна працювати з редактором. Редактор ніколи нічого не пояснює, не рецензує і не коректує (на то є коректор, котрий “вичитує” тексти на помилки). Він виділяє те, що на його погляд зайве і просто видаляє.

В кращому випадку редактор дає вказівки – на що саме треба акцентувати увагу. Редактор має певний перелік заборон та розуміння, про що можна писати взагалі, а про що краще мовчати. Скандали і викриття – добре для кількості відвідувачів, але в журналістиці є свої стандарти і відповідальність перед державно, суспільством та читачами.

Головний редактор

Однією фразою – той, хто обирає редакторів. Також у головного редактора багато інших завдань поза межами журналістики.

Більд-редактор

Майстер зображень, стиліст погляду, дизайнер настрою, невтомний шукач гарних фотографій та відео. Той хто надає сайту чи ресурсу приємний вигляд з боку зображень. Пошук ілюстрацій хтось певно вважає зайвим клопотом, але “чудові” картинки роблять дива навіть з “посередньо зробленими” статтями. Авторське право на зображення та відео – окремій розділ юрисдикції в цілому світі, більд-редактор чудово розуміє що, кому, та як само належить та що саме написати під фото, щоб не мати негарних питань при розміщенні з авторами фото та відео.

Системний адміністратор та СЕО

Упс, то не про журналістику, але журналістику без сучасних технологій неможливо уявити. Спілкування з колегами, конференції, мітінгі, наради – все сьогодні онлайн. Розміщення сайту, розуміння роботи пошукових та рейтингових систем, швидкодія серверів провайдера, відсутність вірусів – це все вирішують технічні робітники, тож якщо ви самотужки почнете робити все це самі – може зайняти багато часу з досить хімерними результатами, але то все одно буде навчання та нові навички. Принаймні, ви почнете добре розбиратися в питаннях хостінгу, логіці пошукових систем та кількості грошей за рекламу.

Де навчають на журналіста

Де завгодно – від факультету журналістики Колумбійського університету у Нью-Йорку до аналогічного факультету московського закладу на честь Патріса Лумумби, чи, наприклад, у київський “Шеві”, але більшість володарів такого диплому за фахом не працюють. Навпаки – переважна більшість активних журналістів ніякої спеціалізованої освіти не мають, а працюють виключно на внутрішніх відчуттях, вихованні та особистому життєвому досвіді.

Втрапити у журналістику сьогодні легше ніж здається. Блогери, тік-токери, стрімери, ютубери, телеграмники – це все журналісти ХХІ століття, генератори контенту для читачів та глядачів. Електронні хвилі розносять цікаві факти та події завдяки комп’ютерам та смартфонам, а заради цікавого контенту де-хто навіть лізе до крокодилів.

Щоб бути сьогодні професійним журналістом, не треба мати особливі таланти, аби отримувати гроші за рекламу на особистому сайті чи за перегляди відео. Журналіст не професія – так кажуть самі журналісти. Журналіст – покликання, склад характеру, життєва позиція, емоційна складова. Як приклад можна навести кілька видань, де “звичайні люди” за декілька років ставали публічними особами та набували суспільного авторитету та статків, просто займаючись написанням текстів, цікавих суспільству.

Де-хто з журналістів пише свої тексти та пропонує ці тексти виданням, хтось покладається на виплати від відеохостингів, хтось шукає замовників та пише “замовленні статті”, хтось “сидить на зарплаті” та день в день копіпастить новини, хтось адмініструє групу в соцмережі, а хтось живе за гроші від на реклами на своєму сайті – сучасна журналістика багатогранна та присутня в житті кожного.

Погляд на сьогодення має кожна людина, але все залежить саме від розмірів інформаційної бульбашки, де існує свідомість. Журналіст – людина, яка дає читачам можливість власноруч зробити свої висновки, подаючи неспростовні факти та виважені слова.

До речі, щойно ви прочитали 100% автентичний авторський текст. Окрема повага – нашому шановному редактору.

Оригінальний вміст із цього твору можна використовувати згідно з умовами ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 license

Ви також можете спробувати себе у світі журналістики, шановні друзі! Клікайте, бо ви пройшли перший тест  – дочитали цю статтю до кінця.