Небезпечні райони міст Польщі

Коли кияни чують про Трою або львів’яни про Личку – їм все одразу зрозуміло, бо так місцеві звуть найнебезпечніші райони свого міста. Польські міста теж мають свою кримінальну історію і знання тієї історії може зекономити вам нерви, здоров’я та гроші.

Краків

Класичний приклад – краківський район Нова-Хута. У міській міфології це місце їснує як обитель зла, де пограбування та напади вважаються нормою, а у дворах збираються покидьки суспільства. При цьому, судячи з даних поліцейської статистики, Нова-Хута за кількістю злочинів далеко не лідирує: її випереджають як мінімум кілька інших краківських районів.

Вже кілька років «забороненим кварталом» вважається улюблене туристами вдень Старе місто: у 2018 році на його території було скоєне 2000 злочинів, тоді як у легендарній Нова-Хуті — лише трохи більше 600. І хоча вже кілька років Нова-Хута вважається модним районом , де любить збиратися краківська творча богема, туристам досі не радять спрямовувати туди свої стопи.

Варшава, Познань, Білосток та багато інших польських міст були буквально зруйновані вщент під час Другої світової війни. А ось Краків, найбільше та найважливіше місто у південній Польщі, залишилося практично недоторканим, тож то дійсно район з багатою історією.

Варшава

Північна Прага (Praga Północ), яка стала найнебезпечнішим районом Варшави, насправді теж не заслуговує на таке звання. Вулиці Бжеска, Сталова, Конопацька та Мала все ще залишаються синонімами місць, куди краще не ходити у темряві. Однак у поліції з цього приводу інша думка: згідно зі статистикою, у престижному районі Мокотів відбувається вдвічі, а в Середмісті (у центрі міста) — майже вп’ятеро більше злочинів!

Лодзь

Вивчаючи «небезпечні» місця різних міст, можна помітити одну закономірність: найчастіше це райони з довгою історією, але поганою організацією — там багато старих занедбаних будівель. Наприклад, варшавська Прага, хоч і пережила Другу світову війну, у повоєнний час виявилася повністю забутою. Поки лівобережну Варшаву відновлювали, розширювали та всіляко модернізували, Прага залишалася в тіні і не могла дочекатися ремонту.

Подібна доля чекала лодзинські Балути — у цьому великому та густонаселеному районі неподалік центру міста досі можна знайти кам’яні та панельні будинки, а також сільські хати (1915 року, коли Балути приєднали до Лодзі, тут переважали саме ці споруди) не в самому кращий стан. На жаль, через занедбаність цей колись багатокультурний куточок Лодзі втрачає свою чарівність.

Вроцлав

Найпохмуріший район Вроцлава, місцевий «Бермудський трикутник», також знаходиться у центрі міста. До Другої світової війни Олавське передмістя було елітним районом. Про часи колишньої величі тут нагадують кам’яні споруди, які колись здавались розкішними, які, однак, серйозно постраждали під час війни.

2012 року цю частину міста почали відновлювати — зараз тут ремонтують старі будинки, будують нові будинки та обладнають громадські простори. Після ревіталізації Олавське передмістя, напевно, перестануть вважати найнебезпечнішим місцем у Вроцлаві. До речі, неподалік мешкає польська лауреатка Нобелівської премії Ольга Токарчук, і це також позитивно впливає на імідж району.

Гданськ

Оруню приєднали до Гданська 1933 року, але й рання історія цього району дуже цікава. Починаючи з XIV століття село Оруня перебувало під владою Тевтонського ордена, який перетворив її на купецьке поселення. Крім того, хрестоносці проклали тут канал Радуні — один із найсучасніших гідротехнічних об’єктів того часу. Оскільки канал, який забезпечував питною водою весь Гданськ, був ключовим об’єктом для інфраструктури міста, його завжди атакували першим.

Сучасність теж була до цього місця досить жорстока: віддалена від центру міста Оруня перетворилася на покинутий, бідний район. Можливо тому вже кілька десятків років Оруня вважається царством зла.

Поганою славою в Гданську оповитий і колишній промисловий район Новий Порт. Сподіватимемося, що такі пам’ятки, як портове поселення XVIII століття або старий маяк привернуть до нього увагу влади і дадуть йому шанс на нове життя.

Катовіце

Легендарними «поганими районами» в Катовиці вважаються Заленже, Шопеніце, Заводзе та Янів з його туристичною визначною пам’яткою — Нікішівцем. Всі ці райони, де вже давно не було ремонту та робіт з модернізації, де будинки перебувають у занедбаному стані, а з громадським простором справа зовсім погана, колись були робочими селищами. Про ці місця рідко думають як про важливу частину міста, а жителі ставилися б до них більш трепетно, якби в них була хоч якась мотивація до дії.

Дослідження підтверджують, що у відремонтованих кварталах Катовіце кількість злочинів та дрібних хуліганств скорочується.

Новий-Сонч

Куди не варто потикатися у найнебезпечнішому місті Польщі? Найстрашнішим вважається район Кадук: за легендою своєю назвою він завдячує «закону кадука» (польськ. prawo kaduka) — так за старих часів називали незаконне захоплення землі або майна того, хто не залишив заповіту. Крім того, колись давно у польській мові «кадуком» називали біса. Можливо, прокляття цієї назви, що асоціюється одночасно зі злом та беззаконням, висить над районом досі?

Кажуть, жителі Кадука вже багато разів намагалися перейменувати район, щоб думка про нього змінилася на краще. У 2018 році в цій частині міста відкрилася нова будівля Регіонального суду — можливо, це позитивно вплине на розвиток району.

Валбжих

У Валбжиху, який вже кілька років входить до найнебезпечніших польських міст, також є багато місць, які вважаються небезпечними. Одне — район Пяскова-Гура, де відбувається дію однойменного роману Іоанни Батор. Дія роману Батор «Темно, майже ніч», за який вона у 2013 році здобула престижну літературну премію «Ніке», також відбувається у «заборонених кварталах» рідного міста письменниці. Напевно, в таких місцях жити важче — натомість вони, без сумніву, часто є натхненням для письменників та інших творчих людей.