Żabie udka або як жаб’ячі лапки руйнують ЄС

У період з 2010 по 2019 роки до Європейського Союзу імпортували колосальні 40 тисяч тонн жаб’ячих лапок, які були взяті близько двох мільярдів амфібій. Статистика показує, що найбільшим імпортером делікатесу є Бельгія, тоді як основним споживачем жаб’ячих лапок по праву вважають Францію, пише Express.

Все б нічого, але на думку біологів, такий потяг до кулінарного делікатесу є справжньою проблемою для жаб по всьому світу. Дослідники вважають, що одержимість жаб’ячими лапками зрештою запустила “ефект доміно вимирання” – в результаті масово страждають популяції у найбільших країнах-імпортерах, зокрема Індонезії, Албанії та Туреччини.

За словами автора статті, біолога доктора Сандри Альтерр з німецької благодійної організації Pro Wildlife, відомо, що великі види, такі як крабоадна трав’яна жаба, гігантська яванська жаба та східноазіатська жаба-бик користуються особливим попитом серед гурманів по всій Європі.

У той же час важливо розуміти, що жаби відіграють важливу роль в екосистемах, адже вони полюють на комах. Дослідники виявили, що у районах, де зникають цілі популяції жаб, збільшується використання токсичних пестицидів. Більше того, вчені вважають, що вплив торгівлі жаб’ячими лапками вже давно вийшов за межі цільових видів жаб і тепер впливає на широке біорізноманіття та здоров’я екосистеми загалом.

Наприклад, у 1970-80-х роках основними постачальниками жаб’ячих лапок до Європи були Індія та Бангладеш, однак згодом обидві країни заборонили експорт делікатесів — причиною став той факт, що популяції жаб в обох країнах значно скоротилися. Внаслідок такого рішення головним імпортером делікатесу стала Індонезія. І згодом вона зіткнулася з тією самою проблемою — нині спостерігається різке скорочення популяцій великоногих жаб. Цей ефект дослідники називають “фатальним ефектом доміно для збереження видів”.

Зазначимо, що скорочення популяцій великоногих жаб вже також спостерігаються в Албанії та Туреччині, які є одними з найбільших імпортерів делікатесу у світі.

Вчені зазначають, що комерційні жаб’ячі ферми, за прикладом тих, що знаходяться у В’єтнамі, можуть здатися хорошим альтернативним рішенням. Однак їх існування також пов’язане із ризиком. Справа в тому, що подібним фермам все ще вимагає поповнення запасів диких видів.

При цьому дослідники попереджають, що розведення немісцевих видів також пов’язане з деяким ризиком, наприклад:

• поширенням хвороб;
• “генетичним забрудненням”;
• гібридизацією серед місцевих популяцій жаб.

За словами провідного автора дослідження, герпетолога з Інституту аналізу змін біорізноманіття імені Лейбніца Марка Аулія, міжнародна торгівля жаб’ячими лапками, по суті, є “чорною скринькою”. По-перше, немає єдиної бази даних з торгівлі різними видами, по-друге, є великомасштабне неправильне маркування, по-третє, види жаб часто неправильно ідентифіковані.

Також вчені зазначають, що в ході дослідження їм так і не вдалося виявити відкритих даних про контроль залишків пестицидів та інших потенційно небезпечних речовин у перероблених жабах чи жаб’ячих лапках, що шокує саме собою.

У Польщі “обід на двох з жаб’ячими лапками” коштує приблизно 1000 злотих