Запит на мовні курси та бажання повернутися додому: як інтегруються 7+ млн ВПО в Україні та за кордоном

Українці, які через війну вимушено покидають свої домівки, в нових громадах починають все з нуля. І якщо базові потреби – розселення, харчування, побут – забезпечуються, то безпосередньо з інтеграцією ситуація не скрізь однакова. Але завдяки активності громадського сектору та реалізації проєктів, які підтримують як українські, так і іноземні донори, є історії успішної інтеграції ВПО. Про це йдеться в презентації дослідження про інтеграцію ВПО в Україні та за кордоном, яке провели ГО “Горизонт змін” та БФ “МХП – Громаді”. Лінк на онлайн-трансляцію презентації дослідження тут: https://www.youtube.com/watch?v=aQElZ3yIz1A 

Які фактори уповільнюють інтеграцію ВПО в Україні?

Важливим фактором, який уповільнює інтеграцію ВПО в громади, є психологічні чинники: більшість з них сприймають переїзд та проживання в іншому місці тимчасовим явищем, люди прагнуть якомога скоріше повернутися додому. Тому не хочуть будувати нові зв’язки в нових умовах. Проте такі настрої відчувають роботодавці, які з обережністю приймають людей на роботу, розуміючи, що ті можуть у будь-який момент поїхати. 

“Люди мають надію повернутися до власного дому попри невизначеність, спричинену війною, чи окупацією. Через це вони можуть свідомо або несвідомо ігнорувати усі можливості до інтеграції в громаду. Навіть опиратися їм, бо психологічно для них це стане відмовою від мрій про повернення до попереднього життя“, – розповідає Вікторія Феофілова, керівниця ГО «Горизонт змін».

Інтеграція ВПО як важливий елемент розвитку громад

Серед інтеграційних заходів, спрямованих на здобування нових знань або навичок – тут найперше місце займає запит ВПО на мовні курси. 

“Фактично, мова почала об’єднувати українців із Сходу та Заходу, Півночі та Півдня. У громадах чимало людей прагнуть покращити своє володіння українською мовою – і це є важливим фактором інтеграції, бо саме мовне питання називають найчастіше, як причину напруги між переселенцями та місцевими жителями. Приміром, мовні курси із сертифікатами про закінчення “Філіжанка мови по-рівненськи”, розмовні клуби українською мовою, перегляд та обговорення кіно українською”, – розповідає Вікторія Феофілова, керівниця ГО «Горизонт змін».

Щоб полегшити процес адаптації ВПО в громадах, представникам місцевої влади варто змінити фокус і побачити новостворені можливості від приїзду нових людей у міста й села. Адже кожна родина – це і платники податків, і досвід, і розвиток. Громада теж отримує в різний спосіб переваги для себе від спільного життя й роботи. Тому тут важливий системний підхід: від розробки повноцінної програми інтеграції зі зрозумілими показниками ефективності до роботи з кожним окремим запитом людини. Це дасть можливість виявити саме ті потреби, які дадуть окремій ВПО новий старт.    

“Відновлювати громади потрібно не після війни, а вже зараз. І це – не лише про гуманітарну допомогу, гігієнічні товари чи подарунки. Це – про комплексний підхід, коли громада об’єднує довкола певних викликів підприємців, меценатів, громадський сектор. Наприклад, створює умови для відкриття нових бізнесів, надаючи за мінімальну орендну плату приміщення під виробництво, допомагаючи батькам, які працюють, прилаштувати дитину в садок чи школу – і в такий спосіб дати їм можливість навчатися чи працювати. Усе це в комплексі формує локальну екосистему, від результатів роботи якої виграють усі”, – наголошує Тетяна Волочай, директорка Благодійного фонду “МХП-Громаді”.

Практики інтеграції українських ВПО у Європі

В ЄС серед найголовніших викликів інтеграції українських переселенців стали: мовне та юридичне питання, а також організація побуту й праці з дітьми. Кожна країна має власні успішні кейси, з-поміж яких можна виокремити певні закономірності. У Польщі, Великій Британії, Німеччині (країнах, куди виїхало найбільше українців) місцеві активісти й влада одразу пропонують курси з вивчення мов. Від різноманітних освітніх хабів до індивідуальних занять. Це дає можливість подолати перший бар’єр. Далі – легалізація та допомога з юридичними питаннями. Також важливим аспектом стала допомога по догляду за дітьми (чи прилаштування в садки/школи) й організація спільних івентів, взаємодій з місцевим населенням. Бо свята, майстер-класи чи інші активності, організовані лише для українців, навпаки, стигматизують і сепарують людей. Натомість взаємодія з місцевим населенням допомагає подолати соціальний бар’єр. 

Стратегія інтеграції ВПО: комплексний/системний підхід

Перед громадами стоїть надзавдання, адже потрібно системно працювати одразу в кількох напрямках, таких як:  інформаційна підтримка ВПО, психологічна та юридична допомога, культурні та освітні заходи, а також питання працевлаштування – створення нових робочих місць, перепрофілювання та розвиток підприємництва.

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, питання інтеграції ВПО набуло надважливого значення. Стратегію інтеграції внутрішньо переміщених осіб до 2024 року Кабмін затвердив ще у листопаді 2021 року. Вона передбачає сім основних стратегічних цілей: забезпечення житлом, працевлаштування, освіта, соціальний захист, медичні послуги, доступ до документів, інтеграція в нові громади.  

На місцевому рівні наразі лише деяким громадам вдається системно охоплювати всі ці напрямки. Адже це – виклик і для бізнесу, і для місцевої влади, і для всіх мешканців. Але в більшості громад принаймні намагаються впроваджувати окремі елементи комплексного підходу, щоб якомога ефективніше допомагати переселенцям інтегруватися. Бо підтримка одне одного під час війни – теж наш спільний вклад у перемогу.