Краковский хейнал – найвідоміша польська мелодія, що грають на трубі
>Окрім багатьох архітектурних символів міста, Краків також має унікальний загальнодержавний символ. Це, безперечно, вітрина міста і, мабуть, асоціюється з ним у кожного поляка, це хейнал.
Нині сигнал, відповідно до традиції, подає трубач, що з’являється нагорі вежі Маріацького костелу. Мелодія звучить кожну годину. Раз на добу, о 12.00, хейнал транслює на всю Польщу Польська радіостанція Program I PR.
Маріацький хейнал – це проста мелодія з п’яти основних нот в тональності фа-мажор, велична і при цьому легко запам’ятовується, але обривається несподівано.
У середньовіччі на трубі грали на світанку і на заході, тим самим подаючи знак відмикати або замикати міські ворота.
Існує легенда що у 1241 році трубач, побачивши що наближається ворожа кіннота, став сурмити тривогу, але упав, убитий татарською стрілою, що влучила йому в горло. Вчасно попереджені городяни зуміли не тільки відбити атаку, але і захопили багаті трофеї, а хейнал з тих пір закінчується на тій самій ноті, на якій обірвалося життя воїна-героя.
Він також був зіграний після перемоги в битві при Монте-Кассіно, опівдні 18 травня 1944 року. Ще один аспект, який поєднує мелодії з армією, – це побиття рекорду Гіннеса 2000 року. Тоді одночасно грали 2000 трубачів, переважно музиканти військових оркестрів, які провели свій фестиваль у місті.
За традицією, зараз хейнал грають на чотири сторін світу двоє трубачів. Чому чотири сторони? Традиція говорить, що спочатку на південь, у напрямку Вавеля, для короля. Потім на захід, для президента міста. Потім для туристів на північ. Остання труба на схід колись була для купців.
У Кракові проведуть безкоштовне адаптаційне навчання для мигрантів на англійській мові
Бути у Кракові та не чути хейнал неможливо, а зблизька його почути можна, якщо подолати 230 сходів, до тераси Вежі Марії.
Про хейнал йдеться у пісні Булата Окуджави «Прощання з Польщею», зверненої до Агнешки Осецької: «Коли трубач над Краковом возноситься з трубою – хапаюся я за шаблю з надією в очах … »
