Польські місцеві адміністрації зіткнулися з проблемами з прийняттям і працевлаштуванням українських біженців, головне у великих містах

Переселення біженців з метрополій до провінції є сьогодні серйозним викликом для польської місцевої влади. У великих містах – довгі черги з українців за отриманням PESEL (польський ідентифікаційний номер), обмежена кількість вакансій, що швидко заповнюються, труднощі з влаштуванням дітей до переповнених шкіл та дитсадків.  Про це йдеться у звіті, створеному Рухом місцевого самоврядування “Так! Для Польщі”, в який входять понад 300 мерів польських міст і містечок. 

В підготовці звіту взяли участь громадські організації, що допомагають біженцям з України, а також міжнародна агенція з працевлаштування Gremi Personal – в якості експерта з питань ринку праці. Звіт було презентовано комісару ЄС Елізі Феррейрі, що перебувала з візитом у Польщі. 

Небажання переселятися обумовлено цілком обґрунтованими побоюваннями українців  щодо умов життя поза межами великих агломерацій. Адже в Україні є великі проблеми як із працевлаштуванням за межами великих міст, так і з якістю життя там. Як наголошують експерти Gremi Personal, більшість заробітчан раніше були вихідцями з малих міст України і для 70,9% мігрантів головна причина приїзду на заробітки до Польщі – безробіття за місцем проживання. 

“Українці бояться, що у невеликих містах та селах Польщі також не буде інфраструктури: автобусів, дитячих садків і навіть хороших доріг, бо такі є реалії багатьох малих міст України. Але тут інша ситуація: великі виробничі підприємства, складські приміщення, економічні зони знаходяться за межами великих міст. Рівень життя у них також гідний, а ресурсів для допомоги біженцям – більше. Проте біженці цього не знають і хочуть їхати до Варшави, Кракова чи Гданська, де, на їхню думку, буде легше знайти роботу, і де вже існує велика українська громада”, – стверджує Томаш Богдевич, генеральний директор Gremi Personal. 

Доступність вакансій, на думку експерта, є ключовим чинником, оскільки праця дає відчуття фінансової безпеки біженцям, які не хочуть залежати лише від доброї волі поляків.

Крім того, на польському ринку праці з’явилася сьогодні велика кількість жінок, більшість з яких не володіють польською мовою на комунікативному рівні. Але проблема не обмежується пошуком підробітків для жінок із України. Раніше у Польщі доводилося мати справу з економічною міграцією – передбачуваною та контрольованою ринковими механізмами попиту та пропозиції, нинішня її хвиля – раптова та хаотична. В результаті роботодавці можуть зіткнутися з високою плинністю кадрів.

У галузях, найбільш відкритих для найму іноземців, таких як виробництво продуктів харчування, логістика, готельний бізнес та ресторани, попит на іноземних робітників часто буває змінним та сезонним. У цих галузях очікується високий попит на працівників  найближчим часом, але в другій половині року він традиційно падає. 

“Необхідне планування та гнучке управління працевлаштуванням. Інакше, роботодавці, які зараз готові прийняти на роботу жінок-біженок з України з гуманітарних міркувань, можуть згодом взагалі відмовитись від цієї місії. Саме тому без агентств зайнятості не обійтися. Агентства мають достатній досвід – Gremi Personal до війни працевлаштовувало понад 18 000 іноземців щороку, а зараз в нашій базі близько 85 тисяч кандидатів. Крім того, агентство бере на себе всі можливі ризики, пов’язані з ротацією та легалізацією працівників, розміщенням, розрахунками, сплатою податків та внесків, юридичним та медичним обслуговуванням”, – резюмує Томаш Богдевич.