Цифрові кочовники (польськ., cyfrowych nomadów) – таким гарним терміном нерідко називають тих, хто вважає за краще переїхати з Польщі до інших країн ЄС, але продовжувати працювати віддалено на польського роботодавця.
Поки вводяться нові норми дистанційної роботи всередині РП, виявилася серйозна проблема у цієї категорії осіб – багато людей, які виїхали за кордон, виявилися позбавленими страхування ZUS через несплати.
Належать описані складнощі до співпраці з усіх типів договорів, що передбачають виплати в ZUS за працівника (підрядника) роботодавцем (замовником).
Суть проблеми
Існують загальноєвропейські угоди (норми, правила), що поширюють дію страховки однієї держави на відряджених до інших країн ЄС. Для підтвердження наявності страховки ZUS отримують сертифікат A1.
Власне, проблема в тому, що низка офісів соціального страхування не вважає добровільний виїзд цифрових кочівників у зручніші для них країни ЄС відрядженням і, відповідно, відмовляють у видачі сертифікату A1.
Це означає, що такі працівники в інших державах не зможуть отримати медичного обслуговування та інших послуг, що надаються застрахованим особам, незважаючи на наявність страховки ZUS у Польщі.
Реальність, яка обганяє закон
Багато опитаних юристів підтвердили цю проблему. Пояснюється вона тим, що у профільному законодавстві Польщі існує прогалина, яка не дає чіткого розуміння, чи є віддалена робота за кордоном відрядженням.
«Це типовий приклад, як законодавство не встигає за реальністю», — так чи приблизно так прокоментували проблеми, що виникли, багато хто з фахівців.
Які аргументи наводить ZUS?
Однією з основних труднощів є єдиного розуміння питання різними відділеннями. Через прогалину, що утворилася, в законодавстві рішення видати чи ні сертифікат А1 приймає рядовий чиновник у ZUS, виходячи з суб’єктивних уявлень про право.
Практика окремих відділень ZUS щодо видачі сертифікатів A1 цієї категорії працівників осіб сильно різниться. Одні розглядають віддалену роботу за кордоном як відрядження до іншої країни, інші — ні.
Як постаратися уникнути проблем?
Юристи радять вжити таких дій:
Перед відвідуванням відділення ZUS підготувати стратегію у разі відмови.
Було б добре, якби ініціативу дистанційної роботи за кордоном виявляв роботодавець, а не сам співробітник. Це дасть чиновнику підстави передбачати відрядження.
Якщо роботодавців (замовників) декілька (і кожен сплачуватиме внески до ЗУС), варто спробувати отримати сертифікат по кожному з них, за можливості звернення до різних відділень Соціального страхування.
Є ще варіант, щоб роботодавець, який відправляє співробітника на віддалену роботу за кордон, застрахував його у відповідному органі перебування. Однак, далеко не всі роботодавці готові піти на додаткові витрати… Тож…
Звісно, робота на сонячного пляжу південних регіонів Європи – це мрія багатьох людей з України чи Польщі. Однак, як показано вище, крізь можна зіткнутися із одною серйозною проблемою – залишитися без страховки ZUS.
Шляхи її вирішення позначені, але всі вони так чи інакше пов’язані з діями роботодавця, а ініціатива цифрового кочовництва може належати виключно працівникові.
