В ЄС немає єдиної системи визнання інвалідності. Рішення, винесене в одній державі-члені, не застосовується в іншій, тому люди з обмеженими можливостями не можуть вільно подорожувати, навчатися чи працювати в ЄС.
– Якщо ви хочете купити квиток на поїзд, поїхати в іншу країну ЄС і працювати звідти, ви можете зробити це без проблем. Коли я хочу зробити те саме, я зустрічаю стільки бар’єрів, що це майже неможливо, – каже мені Надя Хадад з Європейського форуму інвалідів, яка користується інвалідним візком. Ситуацію, кажуть люди з інвалідністю (ОЗН), змінило б запровадження європейської картки інваліда, за яку роками борються інвалідні організації.
Хартія застосовуватиметься на всій території ЄС і гарантуватиме взаємне визнання статусу інваліда між країнами ЄС. Документ у формі ID-картки повинен містити дані власника картки та відомості про його особистого помічника або супроводжуючого. Разом із карткою також буде запущено веб-сайт, доступний усіма мовами ЄС, із практичною інформацією для кожної країни.
Подорож з перешкодами
Без картки, кажуть люди з інвалідністю, подорожувати ЄС важко. – Коли я був у Великобританії, я хотів купити квиток на поїзд для людини в інвалідному візку. У мене попросили довідку про мою інвалідність. У мене є сертифікат, виданий у Бельгії, але у Великій Британії його не прийняли, тому мене визнали придатною, — розповідає DW Надя Хадад. Зрештою Надя купила звичайний квиток, сподіваючись, що інвалідне місце у вагоні ще не заброньовано.
Тема Хартії є частиною маніфесту, ухваленого під час 5-го Європейського парламенту людей з інвалідністю, який відбувся у вівторок (23 травня 2023 року) в Європейському парламенті в Брюсселі. Захід відвідало понад 730 осіб з усього ЄС.
Малгожата Токарська, яка керує туристичною агенцією OZN «Доступна Польща Турс», зазначає, що туристи з обмеженими можливостями не користуються за кордоном такими ж правами, як місцеві мешканці. Це означає, що вони не мають, наприклад, права на спеціальний транспорт чи пільг у громадському транспорті. – У Польщі люди з першою групою інвалідності можуть користуватися безкоштовним транспортом. Однак іноземцям з обмеженими можливостями більше не надаються такі ж знижки.
Парадоксально, але в ЄС є міжнародно визнані студентські квитки, але немає ID-карт для людей з обмеженими можливостями, каже DW Малгожата Токарська.
Але подорожі – це ще не все. «Тільки подивіться, як мало НУО використовують Erasmus+, хоча це чудова можливість. Чому це відбувається? Коли студент з інвалідністю їде до іншої країни, його статус там не визнають, тому він не може скористатися правами, наданими ОЗН, зокрема правом на персонального асистента чи адаптоване до його потреб житло, перераховує Надія Хадад. Те саме стосується роботи за кордоном. Ми хотіли найняти людину з Іспанії для нашого офісу в Брюсселі. На жаль, вона не змогла завершити формальності, пов’язані з її інвалідністю. Вона повинна була повернутися, додала вона.
Кшиштоф Куровський з Польського форуму людей з обмеженими можливостями (PFON) каже, що кожна поїздка за кордон – це складна логістика для ОЗН, особливо для людей з важкими вадами. – Кожна поїздка вимагає від ОЗН підтвердження своїх прав або підтвердження того, що ви є особою з інвалідністю. А втім, подорожує все більше людей, у тому числі людей з обмеженими можливостями, зауважує він.
Громадяни другого сорту
Організації з обмеженими можливостями кажуть, що право на вільне пересування є одним із основних прав ЄС. – Важливо, щоб усі громадяни ЄС мали рівні права, чи не так? Тому нам потрібно усунути бар’єри, які заважають деяким європейцям користуватися цими правами. «Сьогодні у нас є європейські громадяни першого та другого сорту, причому перша категорія — це ті, хто може переїхати з однієї країни-члена в іншу, щоб подорожувати, працювати, навчатися чи оселитися, а друга категорія — ті, хто не може», — каже він. DW Ioannis Vardakastanis, президент Європейського форуму інвалідів та член Європейського економічного та соціального комітету.
Над цією ініціативою вже працює Єврокомісія, яка фактично запустила пілотну програму у 2016 році, щоб перевірити функціонування Хартії на практиці. У проекті взяли участь вісім держав-членів: Бельгія, Кіпр, Естонія, Фінляндія, Італія, Мальта, Румунія та Словенія, хоча взаємне визнання Хартії здебільшого обмежувалося наданням людям з обмеженими можливостями знижок на культурні заходи, такі як концерти чи спортивні заходи. Тепер ЄК хоче піти далі і не тільки запроваджувати Хартію по всіх країнах ЄС, а також розширити сферу його дії, щоб людям з обмеженими можливостями було легше вільно подорожувати або переїжджати до іншої країни ЄС.
На початку вересня ЄК має представити проекти нормативних актів про створення Хартії.
– Ми хочемо, щоб Хартія була встановлена нормативним актом, що означає, що нормативні акти застосовуватимуться в однаковій формі в усіх країнах ЄС, – каже Іоанніс Вардакастаніс. Правила мають бути схвалені Європейським парламентом і Радою, тобто державами-членами. Активіст впевнений у зеленому світлі від ЄП.
Так само вважає і польський євродепутат від PO Яніна Охойська, яка сама пересувається в інвалідному візку. – Ми підтримаємо ці рішення, – запевняє вона в інтерв’ю DW.
Положення можуть зустріти більший опір у Раді, оскільки Хартія не викликає ентузіазму в усіх державах-членах. – Мабуть, Нідерланди та скандинавські країни не в захваті; вони бояться, що ООН з інши держави-члени ЄС зловживатимуть повноваженнями місцевих жителів, каже Надія Хадад.
