Нелегальна праця та потреби українських заробітчан та біженців в Польщі: реалії
Громадяни України стали частиною польської дійсності. Українці сусіди поляків, друзі та співробітники. За інформацією Прикордонної служби, з 24 лютого 2022 року, дня початку російської агресії, понад 13,4 млн біженців з України, переважно жінки (87%) та діти (43%), тікаючи від війни, перетнули кордон. Польсько-український кордон. Багато хто повертається, загалом з початку війни в Україну повернулося 11,6 млн людей. Більшість українців перебувають у Польщі під тимчасовим захистом, що підтверджується отриманням номера PESEL, відповідно до Закону про допомогу громадянам України у зв’язку зі збройним конфліктом на території цієї країни. Зараз на обліку за цією ознакою перебуває майже 1 млн осіб, станом на кінець березня цього року. кількість застрахованих за ZUS становила 742 тис. осіб. і це тенденція до зростання на 11,3%. р/р. Майбутнє покаже, як війна в Україні вплине на польський ринок праці, тим більше, що легальне перебування громадян України продовжено до 4 березня 2024 року, а в деяких випадках і до 31 серпня чи 30 вересня 2024 року.
Це вдалий момент, щоб підсумувати потреби українських працівників і відповісти на запитання – чи є вони викликом і чи можна їх подолати?
Таке завдання ми виконуємо в тому числі в рамках проекту SIDA 2.0 – «Sustainable, Inclusive and, Decent Work for Ukrainian Refugees» («Стабільна, невиключна та гідна робота для українських біженців»). Другий етап проекту полягає в тому, щоб спрямувати низку прямих заходів на українських громадян – українських біженців, оскільки більшість із цієї групи є новими на польському ринку праці, а тому піддаються потенційній експлуатації. Як OPZZ ми вважаємо, що ще багато чого потрібно покращити, щоб зробити працю українських працівників гідною. Метою проекту SIDA 2.0 також є зробити польські профспілки більш чутливими до явища трудової міграції та явища біженців у нашій країні – використовуючи норвезький досвід та громадські інституції та неурядові організації, що діють у цій сфері. Голосом проекту SIDA 2.0 є теза про те, що до біженців, незалежно від того, який паспорт вони носять у кишені та незалежно від свого походження, слід ставитись так само, як до наших громадян у Польщі, з можливістю гарантованої гідної роботи.
Діагностика потреб українських працівників, зокрема біженців війни, є основною умовою для організації подальшої допомоги цій групі.
Багато відповідей на цю тему ми отримали під час фокус-групового інтерв’ю, організованого в рамках проекту, а також онлайн-дискусій та семінарських зустрічей, під час яких біженці, мігранти та практики розповідали про свій досвід та повсякденні проблеми. Біженці від війни – це зовсім інша демографічна група з точки зору компетенцій та освіти. Ці знання є важливими і визначають ефективний підхід до надання різних форм допомоги. Компетенції українських мігрантів змінилися на довоєнну ситуацію: до вторгнення Росії в Україну мігранти (переважно молоді чоловіки, які приїхали до Польщі без сімей) були працевлаштовані, серед іншого, на фермах, у будівництві та на іншій, переважно фізичній роботі. Після початку війни до Польщі з України почали прибувати переважно жінки з дітьми, часто з кращою освітою, ніж економічні мігранти з України, які прибули до початку війни.
Варто придивитися, які тягарі та проблеми приносять українські переселенці на ОПЗЗ. Найпоширенішими перешкодами, які вони вказують, є:
* відсутність або недостатнє знання польської мови як одна з найважливіших проблем для подолання (біженці війни лише 5% заявляють, що вони знають польську мову так, щоб вони могли знайти роботу). Водночас деякі люди не усвідомлюють, що знання польської мови є необхідним для зміни та покращення їхнього професійного становища, а цифрове відчуження, яке є наслідком, зокрема, незнання мови, обмежує їхню можливість отримувати інформацію про наявні пропозиції роботи. .
* працевлаштування без укладеного контракту – нелегальна праця та працевлаштування на основі нестабільних форм зайнятості (на основі цивільно-правових договорів – переважно договорів доручення). Лише приблизно 38 відсотків описують свою роботу як постійну, 14 відсотків працює випадково або сезонно, а 7 проц працевлаштований іншим способом.
* відсутність визнання кваліфікації та виконання роботи, яка не відповідає наявним компетенціям та кваліфікаціям, зазвичай нижчим за ці кваліфікації, включаючи часту відсутність компетенцій та кваліфікацій, необхідних на польському ринку праці
* незнання трудового законодавства та норм цивільного права, які регулюють відносини між роботодавцем і найманим працівником, що сприяє досвіду експлуатації працюючими мігрантами
* неповідомлення контролюючим органам про порушення прав працівників i
контроль за дотриманням цих законів (переважно Національна інспекція праці), побоюючись можливих негативних наслідків. До інспекції праці часто ставляться не як до «друга», а як до небезпечного наглядача, який може перевірити законність роботи чи перебування та повідомити прикордонника, що може призвести до депортації.
* відсутність доступного житла: цитата: «Якщо я не маю безпечного місця проживання, як я можу зосередитися на роботі? Я візьмусь за будь-яку роботу»
* невиплата винагороди, оплата неповними розмірами або за неповними погодинними ставками (при цивільно-правових договорах). Це проблема, яка стає домінуючою і відображається на результатах перевірок інспекції праці, на відміну від того, що на початку війни основними порушеннями були трудові договори, їх неукладення чи неукладення. Українські біженці частіше, ніж місцеві наймані працівники, працюють за нижчу зарплату та більший робочий день, мають меншу гарантію стабільності працевлаштування та частіше зазнають обману роботодавців щодо виплати заробітної плати через меншу ймовірність судового позову проти роботодавця.
До інформаційно-консультаційного пункту ОПЗЗ ще надходять питання – де шукати роботу як постійну, так і тимчасову. Існує брак загальноприйнятих знань з цього питання. Особливо матері з маленькими дітьми шукають неповний робочий день через відсутність можливостей догляду за дітьми під час роботи. Важливу роль у цій сфері відігравали і відіграють консультаційно-інформаційні пункти для громадян України. Наприклад, у Варшаві швидкий запуск пункту (менш ніж через 3 тижні після початку війни, з підтримкою україномовних працівників) дав змогу допомогти понад 7 тисячам людей. Люди. Хоча приблизно 75 відсотків знайшли роботу. Громадяни України, які проживають у Польщі, значний відсоток все ще працюють нелегально або нижче своєї кваліфікації. Зараз найбільш «популярними» є вакансії для біженців у сфері послуг, торгівлі, клінінгових послуг, громадського харчування та сільського господарства, а також у сфері догляду та сезонних робіт. Варто підкреслити, що ринок праці у великих містах пропонує більше підтримки та інформації, але все ще бракує доступу до підтримки для трудових мігрантів за межами великих центрів. Відсутня скоординована інформаційна кампанія про пропозиції роботи в менших містах. Управління зайнятості надає біженцям, які перебувають на обліку, пропозиції роботи, пов’язані з переїздом у менші міста, але інтерес низький. Також видно, що біженці дуже прив’язані до місць, де вони опинилися (є родичів, друзів, діти ходять до школи).
Нелегальна робота навіть 2024 залишається проблемою для українців в Польщі
Національна інспекція праці може певною мірою перевіряти легальність праці. Найбільше порушень законності працевлаштування громадян України у 2023 році виявлено у випадках відсутності необхідного дозволу на працевлаштування (понад 2,2 тис. випадків із 10 тис. перевірених) та доручення роботи на іншій посаді чи в умовах, відмінних від зазначених. в дозволі на роботу (понад 1,3 тис. справ). Нелегальна робота стосується переважно короткочасних громадян, які не зацікавлені в соціальному забезпеченні чи пов’язаних з ним пільгах і часто перебувають у Польщі без документів. Багато з них часто не знають, що працюють нелегально, доки не звернуться до інспекції праці чи установи соціального страхування через випадкові проблеми, шукаючи допомоги. Помітно, що такі люди звертаються за допомогою в ОПЗЗ, а не повідомляють конкретні контролюючі органи.
Новим і «відкриваючим» явищем для нас, профспілкових діячів, є те, що українські підлітки все частіше шукають роботу, але, на жаль, вони все частіше піддаються експлуатації. Зазвичай це стажери, і про їх працевлаштування публічно мало говорять. Це соціально непомітна проблема з точки зору правової допомоги цій групі українських біженців. Немає достовірної інформації та моніторингу явища працевлаштування молоді та українських дітей, які перебувають у Польщі та залишаються поза системою освіти (польської, української). Це несе різні ризики, пов’язані як з остаточним включенням цієї групи в систему, так і з їх інтеграцією на ринок праці в майбутньому. Якщо вони не повернуться в Україну, їм доведеться адаптуватися до умов життя та праці в Польщі, а низький рівень освіти може вплинути на їх функціонування на ринку праці. Також варто сказати про психологічний бар’єр людей, які переживають війну. Поширеною причиною відсутності або обмеження професійної активності біженців є їх психічний стан, пов’язаний з пережитим війною.
Ми, профспілки, громадські організації та інституції, стикаємося з багатьма викликами, пов’язаними з організацією ефективної та цілеспрямованої діяльності, спрямованої на біженців з України, щоб до них не ставилися як до об’єктів на ринку праці та в суспільстві.
Багато чого вже досягнуто, найважливіше з яких – надання громадянам України тих же прав у сфері соціального забезпечення, соціальних, медичних та сімейних виплат тощо, як і громадянам Польщі. Люди не були замкнені в гетто, а отримували таку саму «пропозицію», як і польські громадяни, а оцифрування управління їхніми даними та перебуванням, використання цих даних для інших аналітичних цілей та відповідне направлення для подальших рішень – значно полегшує швидкість відповіді на їхні проблеми.
Варто також пам’ятати, що різноманітні типи стереотипів, страхів і дезінформації, присутні в ЗМІ, особливо в соціальних мережах, негативно впливають на розбудову соціальної єдності між біженцями з України та польською громадою. Дезінформаційна діяльність часто розпалює ворожнечу до людей з України, зокрема: викликаючи відчуття несправедливості та гірше ставлення до поляків (наприклад, менше грошей на соціальну допомогу для польських громадян, забирання робочих місць, зниження рівня заробітної плати, інфляція та підвищення цін у зв’язку з війною в Україні тощо).
Теза, викладена в назві статті “Реальність можлива?” потребує соціальних зусиль, у тому числі залучення мережі установ та організацій, з особливою роллю профспілок для здійснення адекватної підтримки потреб біженців з України, адаптованої до мінливих реалій.
Дякуємо, що дочитали нашу статтю до кінця. Якщо ви хочете бути в курсі новин, відвідайте наш сайт ще раз! Якщо вам сподобалася стаття, поділіться нею з іншими, поділившись нею в соціальних мережах – нижче є швидкі посилання, якими можна поділитися.
Гарного Вам дня!
Текст підготовлено Рената Гурна, OPZZ
Автор Ред
Джерело nettg.pl
Оригінальний вміст із цього твору можна використовувати згідно з умовами ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 license
