Чорнобиль та Польща. Як у державі сприйняли найбільшу техногенну катастрофу світу

26 квітня 1986 року на українській АЕС сталася аварія.

Забруднення займало площу близько 140 000 квадратних кілометрів, охоплюючи території на кордоні Росії, України та Білорусі. Однак хмара радіоактивного пилу поширилася по всій Європі. Тоді польські ЗМІ на сто відсотків залежали від політичних інтересів радянського “Великого брата” і спочатку ігнорували аварію.

Основні заходи безпеки, такі як закриття вікон або нагадування про те, щоб правильно мити фрукти та овочі, не застосовувались. Не дивно, що розгублені громадяни намагалися отримати інформацію по-своєму – наприклад, слухаючи радіо “Вільна Європа”, що транслювалося з Німеччини того часу. Другим джерелом інформації були чутки.

Про масштаби інформаційної блокади, яку Польща зазнала в той час, свідчить той факт, що коли за два дні після катастрофи Польська служба вимірювання радіоактивного забруднення зареєструвала в 500 000 разів більшу активність ізотопів, але вона не знала, як інтерпретувати цей результат. Єдиним припущенням було те, що десь, мабуть, стався атомний вибух. Аналіз ізотопів показав, що вони можуть надходити лише з атомної електростанції, але було невідомо з якої саме.

Лише 28 квітня 1986 року, після 18:00, фахівці, відповідальні за радіологічний захист, стали казати про Чорнобиль, базуючись на даних отриманих з радіо ВВС.

Центральна лабораторія радіологічного захисту представила в ніч з 28 на 29 квітня план швидкого захисту: організм людини не буде поглинати ізотопи радіоактивного йоду, якщо в ньому є надлишок цього елемента. Але неможливо було організувати таку кількість таблеток йоду, тому було прийнято сміливе рішення застосовувати для пиття розчин йодистого калію (рідина Люголя).

Тим часом преса і телебачення надавали неправдиву інформацію, таку як “Франція провела атомні випробування”.

Члени Політичного бюро Центрального комітету Польської об’єднаної робочої партії, однак вирішили вводити рідину Люголя після зустрічі вночі 29 квітня – спочатку в східно-північних регіонах. Того ж дня було вирішено поширити акцію на всю Польщу – за один день вдалося дати рідину майже 19 мільйонам людей, переважно молоді та дітям до 17 років.

Смак та зовнішній вигляд рідини Люголя досі пам’ятають багато хто пив її навесні 1986 року, після катастрофи на Чорнобильській АЕС. Смак та вид її згадують як огидний. Хтось влучно назвав “Рідина Люголя – радянською кока-кола”. Звісно вона мало не дуже багато спільного з відомими напоєм, аде щось таке було – наприклад темно-бурштиновий колір. Через роки фахівці ставлять під сумнів необхідність такого кроку. Більше того, вони вказують на можливий негативний ефект такої терапії.

Через декілька днів було вирішено видати гігієнічні рекомендації: давати дітям консервоване молоко або порошок, не випасати худобу на луках і не їсти свіжозібрані овочі та фрукти. Всі ці дії здійснювались у супроводі неодноразових запевнень “з радянської сторони”, що ніякої аварії не сталося. Але вжиті заходи в ретроспективі здаються достатніми, особливо за відсутності будь-якої офіційної інформації. Сьогодні вважається, що вже після 1 травня ризик зараження ізотопами у Польщі був вже мінімальним. Звичайно, жителям України не так пощастило – особливо тим, хто мешкає в безпосередній близькості від місця аварії.

Політичні та економічні наслідки аварії видаються набагато серйознішими. Відсутність співпраці з боку влади СРСР у поясненні посилення радіоактивної активності сприяло зниженню довіри Заходу та охолодженню симпатій, викликаних постаттю Горбачова. Можливо, певною мірою це був черговий цвях у труні імперії, що руйнується.

Для України наслідки залишаються значними донині – не лише велика територія країни була виключена із сільськогосподарського та промислового виробництва, але витрати на подолання наслідків катастрофи все ще становлять близько 10% бюджету.

Джерело: https://spidersweb.pl/