Політичний режим в Україні: меркантилізм замість республіки?

“Ти мені – я тобі” або “Що я буду з того мати?” – типові риси меркантильного суспільства, коли замість республіканських чи демократичних цінностей державотворчі установи пропагують виключно зростання матеріальних активів.

Суверен у політичному контексті – “носій влади”. Фраза “Держава – це Я”, проголошену Людовіком XIV де Бурбон, який отримав при народженні ім’я Луї-Дьодонне («Богоданний», фр. Louis-Dieudonné) aka “Король-Сонце” (фр. Louis XIV Le Roi Soleil). Суверен-монарх залишає владу над підданими своїм нащадкам покоління за поколінням, так само роблять його “придворні” – наслідують землі, посади, привілеї та… населення, яке має назву “піддані”.

Республіка та демократія визначає сувереном не окрему особу чи прошарок населення, чи групу осіб, а сам народ цілком, а ознаки владності при республіканському чи демократичному устрої зажди тимчасові та не підлягають передачі у спадок.

У Конституції України закріплено республіканську форму правління, яка передбачає демократичні інститути, свободу слова, поділ влади та захист прав громадян. Проте, практично, спостерігається тенденція до встановлення політичного режиму, що характеризується рисами меркантилізму.

Давайте розглянемо, що це означає і чому ця тенденція викликає занепокоєння в українському суспільстві.

Що таке меркантилізм?

Меркантилізм – це паразитарна економічна та політична система, яка була поширена в Європі в XVI-XVIII століттях.

Основні риси меркантилізму включають:

• Сильне державне втручання у економіку.
• Протекціонізм окремих виробників.
• Фокус на накопичення коштовностей.
• Суворий контроль за зовнішньою торгівлею.
• У контексті сучасного світу, меркантилізм часто асоціюється з обмеженням вільного внутрішнього ринку, корупцією та концентрацією влади в руках вузької групи осіб.

Ознаки меркантилізму у сучасній Україні

Державне втручання в економіку: В Україні існує сильне державне втручання у ключові галузі економіки, включаючи енергетичний сектор, сільське господарство та важку промисловість.

Часто це супроводжується наданням преференцій окремим компаніям чи бізнесменам, близьким до владних структур. Про ліцензування та про випадки ввдення “своєї людини” до правління чи до певної ради інвесторів чи директорів можна не згадувати

Корупція: Високий рівень корупції є однією із основних проблем України. Корупційні схеми та “тіньова економіка” сприяють зміцненню позицій окремих осіб та компаній, що йде врозріз із принципами вільного ринку та республіканської форми правління.

Корупція в політичних структурах є однією із найсерйозніших проблем, з якими стикається сучасне суспільство. Верховна Рада України як головний законодавчий орган країни не є винятком. Попри зусилля боротьби з корупцією, багато її проявів все ще залишаються в українській політиці.

Зміцнення корупційного апарату в Україні

В Україні можна відокремити “внутрішню течію” державної корупції” – родинну, коли посадовець, маючи 2, 3 або більше дітей, має “дати дітям місце заробляти”. Цей процес не викликає внутрішню конкуренцію між нащадками посадовців, а лише збільшення адміністративного навантаження на державу шляхом збільшення кількості  кабінетів та кріселець під “поважні тіла”.

“Кожен син генерала повинен бути генералом” – це принцип часів СРСР досі панує у провладних верствах, як домінуюча ідея збереження влади та статків, отриманих за часи “української республіки”.

Ну і через що на українських підмостках, телеекранах, етері, міжнародних конкурсах та фестивалях, важливих та не дуже державних посадах з’являються аж ніяк не видатні особи, а цілком “потрібні” чи “ті знаєш чий він(вона) син(донька)” персонажі.

Розглянемо основні ознаки корупції у Верховній Раді України та їх вплив на політичне та економічне життя країни.

Ознаки корупції у Верховній Раді України

Купівля-продаж голосів
Однією з явних ознак корупції в парламенті, вірогідно, є майже відкрита купівля-продаж голосів “народних обранців”. Корупційні діяння, не дуже старанно замасковані,  скоріше за все виглядають як “дарунки”, “виграши”, “вігідна оренда” чи надання у користування рухомого та нерухомого майна або преференції у розподілу дохідних частин бюджету тощо, систематичним або одноразові невиконання нагляду за належним здійсненням службових обов’язків окремими державними особами чи структурами цілком, зловживання службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди.

Народні депутати України можуть отримувати хабарі за голосування на користь певних законопроектів чи рішень. Цей процес, відомий як “зворотна гречькосія”, підриває довіру до законодавчого процесу і ставить під сумнів легітимність прийнятих законів.

Лобізм та вплив олігархів
У Верховній Раді широко поширений лобізм, який найчастіше набуває форм прихованої корупції. Олігархи та великі бізнесмени значно впливають на депутатів, просуваючи свої інтереси. Це може включати фінансування виборчих кампаній, надання різних благ та хабарів.

Конфлікт інтересів
Багато депутатів Верховної Ради мають бізнес-інтереси, які можуть конфліктувати з їхньою законодавчою діяльністю. Ухвалення законів, вигідних їхнім власним компаніям чи сферам діяльності, є ще одним проявом корупції. Такі дії підривають принципи чесного управління та справедливості.

Непрозорі призначення
Призначення на високі державні посади часто відбуваються на основі особистих зв’язків та хабарів, а не на основі професійних якостей та заслуг. Це призводить до зниження ефективності державної служби та сприяє подальшому поширенню корупції.

Використання службового становища для особистої вигоди
Деякі депутати використовують своє службове становище для отримання особистої вигоди. Це може включати отримання привілеїв, недоступних для звичайних громадян, або участь у корупційних схемах з метою збагачення. Політ на день народження службовим транспортом – типовий випадок.

Цитуючі Кузьму  Скрябіна “Верховна Рада Україи нагадує скоріш клуб по інтересах, а не державний орган”. Дожна додати багато чого до цієй фрази, але краще власноруч знайти його цитати в Інтернеті.

Вплив корупції на Україну

Корупція у Верховній Раді значно гальмує економічний розвиток країни. Інвестори уникають країн з високим рівнем корупції через непередбачуваність та ризик втрати капіталу. Це обмежує приплив іноземних інвестицій та уповільнює економічне зростання.

Постає питання: коли майже 2 десятиріччя напередодні Великої Війни росіяни відкрито скуповували українські підприємства та потім різали на метал або вивозили сучасне обладнання з України до РФ – то не є, мабуть, ознаками міжнародної корупції з присмаком державної зради та австрійських круасанів на березі Вертерзе. І досі невідомо: хто таки продавав майно суверена іноземнім агентам?

Довіра до державних інститутів
Високий рівень корупції підриває довіру громадян до державних інституцій та влади загалом. Це може призвести до зростання соціальної напруженості, протестів та політичної нестабільності.

Соціальна нерівність
Корупція сприяє посиленню соціальної нерівності. Блага розподіляються нерівномірно, що призводить до концентрації багатства в руках вузької групи осіб, тоді як більшість населення залишається у злиднях.

Ефективність державного управління в Україні

Корумповані призначення та хабарництво знижують ефективність державного управління. Непрофесійні та корумповані чиновники не здатні ефективно виконувати свої обов’язки, що веде до деградації державних інституцій.

Яйця по 17 гривень та аж ніяка реакція “компетентних органів” – явна ознака неспроможності сучасної правоохоронної системі в Україні охороняти інтереси суверена.

Корупція у Верховній Раді України залишається серйозною проблемою, яка потребує негайного вирішення. Без ефективних антикорупційних заходів та реальної політичної волі неможливо створити умови для сталого розвитку країни та покращення життя її громадян. Боротьба з корупцією повинна включати прозорі процедури, незалежні антикорупційні органи та активну участь громадянського суспільства. Тільки так можна повернути довіру до державних інституцій та забезпечити майбутнє України.

Контроль за ЗМІ: В останні роки в Україні посилюється контроль над ЗМІ. Незалежні журналісти та видання часто зазнають тиску, а великі медіаресурси знаходяться під контролем олігархів або безпосередньо пов’язані з державними структурами.

Олігархічний контроль: Влада в Україні часто асоціюється із впливом олігархів, які використовують свої фінансові та політичні ресурси для лобіювання своїх інтересів. Це підриває демократичні інститути та створює умови для меркантилістського підходу до управління країною.

Наслідки для суспільства

Соціальна нерівність: Посилення меркантилізму веде до підвищення соціальної нерівності. Більшість багатств концентрується у руках невеликої групи осіб, що викликає невдоволення серед населення та знижує рівень довіри до державних інституцій.

Зниження інвестицій: Інвестиційний клімат погіршується, оскільки потенційні інвестори побоюються корупції та непрозорості правил гри. Це обмежує економічний розвиток та інновації.

Політична нестабільність: Відсутність реальних демократичних механізмів та концентрація влади ведуть до політичної нестабільності та частих протестів. Це підриває довіру до влади та сприяє подальшій поляризації суспільства.

Україна, яка заявляє про відданість республіканським та демократичним цінностям, стикається з реаліями, де меркантилізм та пов’язані з ним явища відіграють значну роль у політичному та економічному житті країни. Це викликає серйозні побоювання за майбутнє демократичних інституцій та сталий розвиток суспільства.

Для подолання цих викликів потрібне посилення боротьби з корупцією, зміцнення верховенства закону та підтримка незалежних ЗМІ та підняття частки уваги громадянського суспільства до діяльності окремих посадовців та що до ефективності державних структур України цілком.

Джерело: Алекс Альтшуллер

Дивитися також:

Залужний. Генерал, який протистоїть російській владі

Залізні нерви теж іржавіють: як контролювати емоції

В Польщі з 2022 року професійне вигоряння є підставою для лікарняного

Українцям легше, ніж іншим іммігрантам на польському ринку праці