21 березня 2023 року, у вівторок, школярі всій Польщі святкують День прогулів. Аналогічне свято офіційно існує також на Фарерських островах. Неофіційне свято школярів та студентів, які чомусь пропускають заняття навесні, до вподоби не лише прогульникам, а й викладачам – все менше роботи.
Всебічну підтримку біженці з України відчувають в польських школах та дитсадках. Наприклад, у Торуні більше року діти біженців з України, які проживають у Куявсько-Поморському воєводстві мають змогу брати участь в онлайн-заняттях українською мовою та мають повний доступ до структур освіти у Польщі.
Прийом до шкіл і дитсадків у місті Торунь за цим посиланням
Але так само, як можна навчатися в ВНЗ дистанційно, закон у Польщі дозволяє дитині взагалі не відвідувати школу.
Таким дітям не потрібно рано вставати, у них немає вікторин і контрольних. Вони здобувають знання через гру та подорожі. Так навчаються діти, які навчаються вдома. У Польщі їх понад 11 тисяч.
Тиждень тому у студентів по всій Польщі розпочалися двомісячні довгоочікувані канікули. Проте є ті, хто може насолоджуватися відпусткою значно довше, хоча ще не студент. Це діти та молодь, які виконують свій шкільний обов’язок поза школою (так зване домашнє навчання).
– Раніше у мене була відпустка з середини квітня. Вони були найдовшими в моєму житті, – каже Магда Копачевська, яка всю середню школу навчалася поза школою. Два роки тому вона повернулася до школи – на перший курс старшої школи, але через рік почала навчатися за індивідуальною формою – кілька класів ходить до школи, решту займається сама вдома.
У вересні Магда почне навчатися – поки що за цією системою – у 3-му класі Ягеллонської гімназії в Торуні. Зараз він відпочиває біля моря. – Я вважаю, що на канікулах потрібно відпочивати, а влітку намагаюся не дивитися на книжки. Я лише переглядаю те, що буду вивчати наступного року, – каже Магда.
Матильда з Торуні, яка цього року навчалася за системою домашнього навчання в першому класі початкової школи, також розпочала свої літні канікули на початку квітня, після здачі іспитів. Однак, як зазначають батьки, які навчають своїх дітей, канікули не є періодом, повністю позбавленим навчання. Це, наприклад, час відкриття світу чи знайомства з природою всією родиною.
Це теж форма навчання. Зрештою, вам не обов’язково сидіти над книгами, щоб дізнатися щось про тварин чи природу навколо нас. Подорожі, походи в зоопарк, музей, прогулянка в лісі – це чудовий спосіб отримати знання та навички, – каже мама Матильда.
– Канікули – це тоді, коли нам це потрібно. Іноді випадає один-два дні на тиждень, бо ми кудись їдемо або у доньки вільна хвилина, – додає Катажина Камінська, мама Емілки з Торуня. – Але під час «офіційних» канікул є ще й навчання, наприклад, спостереження за місяцем і зірками в телескоп, читання книжок, розвиваючі ігри і навіть – як зараз – допрацьовування матеріалу з математики, щоб наступного навчального року почати наступний клас.
Всупереч поширеній думці, навчання дітей поза стінами шкільних будівель відбувається не тільки вдома, в ізоляції від світу чи однолітків. Знання та навички вони отримують під час спільних мандрівок чи групової музейної діяльності. Вони також часто використовують різні форми позакласної роботи.
– Коли я навчалася вдома в молодшій школі, мене всі питали лише про одне: чи мені не бракує контактів з людьми, – пригадує Магда Копачевська і зізнається, що ніколи не відчувала такого дискомфорту, бо була активна в різних гуртках. – У мене таке враження, що люди з домашнього виховання сильно об’єднуються між собою. Я підтримую контакти з людьми, з якими познайомився під час іспитів. Ми й досі телефонуємо, пишемо, ходимо в гості. Мої батьки також спілкувалися з батьками інших студентів.
Кася, мати Домініки та Агнешки з Торуня, які навчаються вдома, також помітила, що єдине звинувачення, з яким вона стикається, це нібито відсутність соціалізації.
– Ми беремо участь у позакласних заходах гуртком, ходимо на майданчики, де наші діти зустрічаються з іншими дітьми. Недоліків у соціальному спілкуванні у них немає, – ділиться переживаннями Кася. – Моя донька має більше контактів з дітьми, оскільки вона вчиться вдома, тому що їй не потрібно робити домашнє завдання цілими днями, – додає Катажина Камінська.
Більше часу та результатів
За словами Йоанни Душинської, директора Центру психолого-педагогічної консультації в Торуні, батьки вирішують домашнє навчання, оскільки вважають, що час, відведений на навчання в цій системі, використовується набагато краще, а методи та форми роботи адаптовані до здібностей дитини. і потреби. Інші причини – поїздки за кордон і заперечення системних рішень.
Домашня пригода Агнешки почалася два роки тому, коли її родина переїхала до Австралії. Після повернення до Польщі разом з батьками вирішила продовжувати цю форму принаймні до закінчення молодшої школи. Цього року наприкінці квітня склала випускні іспити
закінчення другого курсу молодшої середньої школи. Завдяки тому, що він не ходить до школи, він має більше вільного часу та можливостей розвивати свої захоплення, напрмклад навчитися самостійно грати на інструменті.
Магда Копачевська також почала домашню освіту з тієї ж причини. – У школі я витрачав багато годин на несуттєві речі і мені не вистачало часу. Школа повинна бути адаптована до приватного та сімейного життя, а не навпаки; на жаль, як це зараз працює, – каже Магда.
У батьків Матильди думка про домашнє виховання зародилася ще до народження дочки. Вони обрали таку форму тому що вона займає набагато менше часу, ніж школа, а методи і форми роботи можна адаптувати до потреб і темпераменту дитини. Для них також було важливо проводити більше часу з дочкою і дозволяти їй розвивати свої інтереси.
Емілька, яка в квітні склала іспити на закінчення 3-го класу початкової школи, вже півроку навчається вдома. Спочатку навчалася у трьох школах – двох приватних і одній державній. – У випадку з Емількою це виявилося єдино правильним рішенням.
Кожна дитина різна, має різні таланти та інші «недоліки». Школа не готова до індивідуального підходу до дитини, вона ставить усіх на один рівень. Моїй дитині в школі було важко зосередитися через шум дітей і вчитель, який їх тиснув. Тепер, вдома, моя донька працює набагато швидше і не має проблем із концентрацією, – каже Катажина Камінська, мама Емільки.
Домашнє навчання в Польщі розбивається на окремі етапи навчання.
- Дитячий садок
- Пункт дитячого садка
- Початкова школа
- Молодша середня школа
- ВНЗ
- Основне професійно-технічне училище
- Технікум
- Спеціальна школа, яка готує до роботи учнів з помірною або важкою розумовою відсталістю та учнів з кількома вадами
Вона також вважала, що навчання не для оцінок і конкуренції, а для задоволення цікавості – приносить більше результатів. – Знання моєї доньки про природу та тварин, які живуть у світі, дивують. Їй не потрібно було вчити його, щоб скласти іспит, воно просто «запам’ятало все», тому що воно не вчилося під тиском. На мою думку, оцінювання та постійні контрольні роботи вбивають у дітей природну цікавість до пізнання світу. Для них навчання – це розвага, щось захоплююче, а школа робить його дитинством і нудним обов’язком, – додає він.
Виклик, який стає пристрастю
Батьки визнають, що домашнє виховання є викликом, воно вимагає напр. творчість, самоорганізація праці та підготовка дітей до річних іспитів. Вони знаходять у цій роботі багато радості та задоволення, а їхні діти витрачають на навчання набагато менше часу, ніж ті, хто ходить до школи.
– Не можна сказати, що домашнє навчання без стресу. Ви повинні здати всі обов’язкові предмети на позитивну оцінку. Кожен іспит – це солідна порція стресу, хоча вони проходять у дуже дружній атмосфері, – ділиться учениця молодшої школи Агнешка з Торуні. — Мене завжди сприймали серйозно. У школі іноді вчителі очікують заздалегідь визначеної відповіді на запитання, але тут це не так.
Старшокласниця Магда Копачевська додає, що домашнє виховання вчить мобілізації, відповідальності та самодисципліни. – Це дуже хороший початок перед навчанням. Я могла сама вирішити, що робитиму цього дня, відкласти справи на потім чи взяти вихідний, але я знала, що маю готуватися до іспитів», — каже вона.
Правові аспекти домашнього виховання
Закон дозволяє дітям і підліткам, які проживають у Польщі, відвідувати школу поза школою від дитячого садка до закінчення середньої школи. Наприкінці кожного навчального року (іноді наприкінці семестрів) ваша дитина має складати іспити у школі, до якої вона навчається. Вони включають матеріал, визначений базовою навчальною програмою для даного етапу навчання.
Дитина може бути переведена на домашню систему навчання в будь-який час впродовж навчального року. Для цього потрібен висновок психолого-педагогічної консультації, який необхідно надати разом із заявою директору обраної школи. Якщо ваша дитина не склала або не склала іспити, вона має повернутися до школи.
Новий Закон про освіту, який набув чинності 1 вересня 1017 року, змінив становище людей, які хочуть розпочати домашню освіту для своїх дітей. Досі вони могли вибрати будь-яку школу в Польщі. Згідно правил зонування, заявку на отримання дозволу на домашню освіту необхідно подати директору державного чи приватного закладу у воєводстві, де проживає дитина. (Стаття 37(2)(1)).
Ще одна деталь – видача висновку психолого-педагогічної консультації, який обов’язково додається до заяви, що подається до школи. Можна користуватися лише державними психолого-педагогічними консультаціями, а не, як раніше і приватними, занесеними до Реєстру шкіл та навчальних закладів (пункт 2 частини другої статті 37).
2023 розширено обсяг підтримки дітей у домашньому навчанні – вони зможуть використовувати навчальні посібники для виконання основної програми, що міститься в ресурсах школи, а також отримають право на консультації, які дозволять їм підготуватися до річної класифікації та іспитів.
Нові правила (школа у воєводстві, де проживає дитина, висновок громадської психолого-педагогічної консультації) поширюються на рішення, прийняті директорами на підставі заяв, поданих з 1 вересня 2017 року. Учні, які вже розпочали обов’язок позашкільного навчання, продовжать його на підставі чинних нормативних документів.
У 2016 року також було змінено принцип фінансування студентів, охоплених надомним навчанням. Розмір субсидії на одного учня в умовах домашнього навчання до 2016 році становив приблизно 0,6 від суми субсидії, що нараховується іншим учням, с’огодні це майже 0.8.
– Це виправдано, оскільки вартість навчання учня, який виконує шкільний обов’язок поза школою, значно нижча. Школи несуть лише невеликі витрати, пов’язані з верифікацією та екзаменуванням, і майже формальні витрати, пов’язані із забезпеченням можливих додаткових занять, – повідомляє Христина Шумілас, речник Міністерства національної освіти.
