Війна в Україні, яка триває вже майже два роки, змінила прикордонні території на Підкарпатті. Це дуже добре видно в Перемишлі та його околицях. За потреби на допомогу поспішали майже всі жителі району. Зараз майже всіх шокують евакуатори з новими шикарними автомобілями, які прямують на схід.
Після чотирьох років ситуація на польсько-українському кордоні починає повертатися до стану до пандемії коронавірусу у 2020 році. Звісно, лише цифрами, бо це вже не той кордон, що був раніше, і, мабуть, уже ніколи не буде.
– У 2023 році підкарпатські прикордонники оформили загалом понад 11,8 млн мандрівників, що на 12% більше, ніж у попередньому році. Як філія BiOSG обробляє найбільшу кількість мандрівників у країні. Середньодобовий трафік становив приблизно 32,4 тис. осіб. осіб (максимальна кількість становила понад 52 тис. осіб за 24 години). Прикордонний рух на в’їзд і виїзд з Польщі був на однаковому рівні і становив приблизно 5,9 млн. Понад 90 відсотків мандрівники були громадянами України, – повідомляє SG Пьотр Закелярж, речник Бещадського відділу прикордонної служби.
Минулого року найбільший прикордонний потік людей було зафіксовано на прикордонних переходах у Медиці – приблизно 4,6 мільйона та в Корчовій (близько 3,2 мільйона). На 30 відсотків збільшилася кількість зареєстрованих пасажирів залізничним транспортом – понад 1,37 млн. чол. На прикордонних переходах у Будомирі та Крощенко оформили приблизно 1,2 мільйона та 680 тисяч відповідно. Люди.
У 2023 році прикордонники БіОСГ перевірили загалом понад 2,25 млн транспортних засобів, переважно легкових. Це 10 відсотків. збільшення в порівнянні з попереднім роком. Через специфіку та зв’язок з автомагістраллю найбільше транспортних засобів перетнуло кордон у Корчовій, приблизно 848 тис. У Медиці було 793 тисячі, у Будомирі – 327 тисяч, а в Кросьценку – 216 тисяч.
Коли почалася війна, Перемишль і сусідні гміни склали іспит на людяність на «5».
Щодо чисельності, рух на кордоні досяг рівня докоронавірусу. У 2020 році вистачило лише кількох місяців обмежень, зокрема: закриття прикордонних переходів, щоб трафік на всіх переходах зменшився в середньому на 60-70 відсотків. Це була трагедія для місцевого бізнесу. Коли ситуація поволі почала нормалізуватися, 24 лютого 2022 року Росія напала на Україну в повному обсязі. Тисячі біженців рухалися Підкарпаттям, а трагедія війни найбільш помітна в Перемишлі. Місто було одним із пунктів прийому біженців, де мали приймати біженців, за потреби надавати медичне забезпечення, а потім відправляти далі на захід, у глиб Польщі чи до європейських країн.
Протягом цього періоду через Перемишль щодня проходило більше біженців, ніж постійно проживали мешканці. у цьому місті, а й у сусідніх гмінах люди поспішали безкорисливо допомагати. Попри деякі поодинокі випадки, м’яко кажучи, небажаного прийому в місті біженців різного кольору шкіри, всі мешканці Перемишля та сусідніх гмін на відмінно склали іспит на людяність.
За кілька тижнів до початку війни та перші тижні після неї чітко відчувається присутність американських солдатів у регіоні. Цікавість викликала військова техніка армії США, яка курсувала по Перемишлю та околицях. Хоча ті, що стояли на узбіччі дороги, скоріше дратували. Крім того, були американські гелікоптери, які регулярно літали над Перемишлем та околицями. Вони теж викликали цікавість, але низький політ о п’ятій ранку потужного Boeing CH-47 Chinook, або «літаючі сигари», не приніс задоволення. Помітна присутність армії США зникла через кілька місяців. Так само, як кавалькади автомобілів, які везуть VIP-персон з усього світу, які їхали з Перемишля потягом до України. Після того, як через це місто проїхали найважливіші люди світу, включно з президентом США Джо Байденом, візит навіть прем’єр-міністра маленької європейської країни чи міністра та вервечка машин, що їх супроводжують, уже не вражають жителів.
Як воно сьогодні, майже два роки від початку війни?
Орли, містечко, столиця гміни Перемишльського повіту. прибл. 12 км від Перемишля. Розташований на національній дорозі 77 та розв’язці автостради А4, останньої перед кордоном з Україною. Розташування є найбільшою перевагою цього міста, хоча переваги стали помітні лише недавно, і, здається, війна прискорила їх прибуття.
Одним із символів змін в Орлі є автозаправка Orlen. Його відкрили за 10 місяців до початку війни і тоді він був лише одним із багатьох. Поруч є ще одна станція, по той бік шосе, у Сколошові. Працює тривалий час, донедавна під брендом Lotos, тепер з логотипом Orlen. Проте той, що в Орлі, був у справжній облозі, особливо на початку війни. Були довгі черги з автомобілів з номерними знаками з різних куточків Польщі, але також багато іноземних. Іноді до заправки чекали так довго, що краще було їхати до Сколошува чи навіть Перемишля.
Проте найпомітнішим символом змін в Орлі є роздрібна торгівля. Буквально кілька років тому тут був лише один супермаркет – загальнонаціональна мережа «Центрум». Крім того, менші місцеві магазини. Пізніше, коли додали супермаркет регіональної мережі Piotruś Pan, було цікаво, чи виживуть обидва магазини. Тим часом в Орлі вже кілька тижнів працюють чотири супермаркети, відкрився Biedronka та ще один торговий центр. Троє з них стоять поруч, майже в один ряд.
Достатньо? Я так не думаю. Нещодавно відкрили «Жабку», яка працює майже цілодобово. Мережа, відома більше своїми міськими локаціями. Неофіційно йдеться про інші, інші мережі.
– Biedronka в Журавці була забита. Великі черги до кас і переповнена парковка дратували клієнтів. Напевно, багато хто відмовився від покупок. Створили ту, що на Орлах, і… черги тут лише трохи зменшилися, – каже одна з продавчинь.
В обох магазинах Biedronka багато українців. Вози навантажені доверху. В основному будь-які товари, але переважно продукти харчування. У зруйнованій війною країні потрібно все. Значна кількість заводів на сході цієї країни зруйнована або страждає від нестачі працівників, які втекли від війни.
Журавіца розташована за кілька кілометрів від Орлів. Він відповів на конкуренцію магазинів Orłowo банером про… роботу 24 години на добу, шість днів на тиждень. Це рідкість у селі.
Магазинам потрібні працівники. Настільки, що вони спокушають їх банерами та листівками. Це користь для мешканців. Муніципалітети заробляють на податках. Зіницею ока влади гміни Орли є господарська підзона в Задомброві. Компанія, яка працює в Перемишлі вже значно довше, не може залучити серйозніших інвесторів, а в Орловській їх уже кілька, а незабаром очікується, що до них приєднаються й інші.
Наприкінці минулого року ґміна Орли отримала понад 45 мільйонів злотих на розширення інфраструктури економічної зони Задомбров’я, що швидко розвивається, тоді як місцева влада Підкарпатського воєводства виділить майже 100 мільйонів злотих на будівництво дорога, що з’єднує національну дорогу 77 із залізничним терміналом Т1 у Журавці. Ці інвестиції пов’язані з близькістю до України.
Темна сторона України. Евакуатори з шикарними автомобілями, хабарі та молодь витрачає гроші замість того, щоб боротися з ворогом
Однак у війни в Україні є й темніша сторона, яка значною мірою впливає на подальшу готовність поляків допомагати цій країні. Поїздки за покупками на дорогих автомобілях для українських молодих чоловіків досі є звичним явищем. Для нас, поляків, незрозуміло і прикро, що ця молодь замість того, щоб воювати на фронті, захищаючи свою країну, показово хизується своїм статком у безпечній Польщі. Цю проблему визнає і українська влада, але, незважаючи на заяву, реагує мляво або принаймні недостатньо.
Український уряд нещодавно публічно визнав величезну проблему корупції, яка мучить країну. І вони стосуються не людей, які хочуть підкупити прикордонника чи поліцейського за 10 євро, а справ набагато більшого калібру.
Нещодавно ми розповідали про українських митників, які за величезні хабарі “переробляли” комерційні вантажівки на гуманітарку. Як повідомляло на початку грудня Державне бюро розслідувань України, плата за таку «послугу» становила понад 20 тис. злотих. США, а для митника-корупціонера це було постійним і регулярним джерелом доходу.
Що гірше, хабарі покривають і постачання армії, в тому числі зброї.
Найбільше дратують мешканців прикордонних районів зображення евакуаторів, завантажених елітними новенькими автомобілями.
– Це техніка для війни – найчастіше лунають такі коментарі.
Звичайно, в Україну завозиться багато старих автомобілів, в тому числі і післяаварійних. Проте з початку війни постійні перевезення навіть найдорожчих. Куди вони йдуть? Точно невідомо.
– Митні декларації містять такі країни призначення, як Казахстан, Грузія, Молдова. Проте, коли ми перетинаємо наш кордон, все можливо, але для нас це неможливо перевірити. Звісно, частина з них залишається в Україні, – анонімно розповідає один із перемишльських митників.
Також висловлювалися припущення, що деякі транспорти елітних автомобілів в обхід ембарго прямуватимуть до Росії.
– У кожній війні є герої, але й мерзотники, які хочуть на ній заробити якомога більше грошей – усе частіше чуємо у Перемишлі.
Дякуємо, що дочитали нашу статтю до кінця. Якщо ви хочете бути в курсі новин, відвідайте наш сайт ще раз! Якщо вам сподобалася стаття, поділіться нею з іншими, поділившись нею в соціальних мережах – нижче є швидкі посилання, якими можна поділитися.
Гарного Вам дня!
Автор Ред
Джерело naszemiasto.pl
Оригінальний вміст із цього твору можна використовувати згідно з умовами ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 license
